Х
Додати в реєстр физичну або юридичну особу, а також державного службовця, які мають відношення до рейдерської діяльності в Україні
Мільярдні розкрадання та «легалізація» злочинів: чим насправді займається у ФДМ Дмитро Сенниченко
| 15/07/20 | |
Переглядів 
22982
22982
З 19 вересня 2019-го для багатьох українських підприємств, якими повністю або частково володіє держава, почалася чорна полоса. Більшість із них очікує банкрутство та продаж олігархічним кланам. При цьому Україна втратить мільярди надходжень до і без того пустого бюджету, а також не отримає ринкову вартість від продажу заводів, фабрик та енергогенеруючих компаній.
Якщо ж прослідкувати кар’єру чиновника та проаналізувати його діяльність, можна із впевненістю казати, що призначали його із чіткою метою – злити державні підприємства та зробити так, щоб економіка йшла до провалу.
Так, ще до голосування у Раді та протягнення кандидатури Сенниченка представниками Банкової за часів Гончарука, було відомо, що майбутній очільник ФДМУ є відвертим корупціонером. По-перше, у своїй декларації за 2016-2018 роки він вказав заздалегідь недостовірні дані про статки та майно, занизивши їх вартість у вісім разів. Звідки у чиновника із достатньо невеликою зарплатнею квартири, гаражі та автомобілі за десятки мільйонів гривень, залишається лише здогадуватися. Більше того, він був держслужбовцем та володів приватною компанією, що прямо забороняє закон.
Але величезні доходи Сенниченка насправді пояснюються не легальним прибутковим бізнесом, а банальною корупцією. На посаду голови Фонду держмайна він перейшов з роботи директором управління нерухомим майном та інфраструктурою «Укрпошти», де здавав приміщення державного гіганту «наліво». Як свідчать дані аудиту, через таку роботу Сенниченка Україна недоотримала величезні кошти, які осіли у кишені чиновника. Більше того, він ще й зміг розпилити майже два мільйони. То ж, купівля величезної квартири на Кловському спуску при такому виді діяльності вражати ніяк не може.
Чому за часів Гончарука такому «ефективному» управлінцю довірили піклуватися про усі державні підприємства, з точки зору логіки пояснити неможливо. Втім, призначенням депутати від провладної фракції усією своєю монобільшістю завдали Україні серйозної шкоди.
Сенниченко та «Слуги» проти Кличка та Київа
Інший кейс, який варто розгледіти при розповіді про «досягнення» керівника ФДМ – його протидія чинному меру столиці задля допомоги партії президента та очільнику Банкової особисто.
Всім відомо, що після перемоги у виборах до Ради, Зеленський та його команда намагалися фактично захопити столицю: забрати у мера виконавчу владу та зробити його посаду синекурою. Коли це не вдалося «Слуги народу» почали робити все, щоб рейтинг Кличка впав, а кияни почали підтримувати кандидата від їхньої політсили. Як один із засобів протидії Зе команді й знадобився Сенниченко. Щоб не дати мерові повноцінно побудувати Шулявський шляхопровід, який він цілком міг би додати до переліку власних досягнень, щоб хоч якось зруйнувати зріст рейтингу Кличка, через Фонд держмайна фактично було заблоковано можливість будівництва розв’язки. Адже для його продовження треба зруйнувати цех покинутого заводу «Більшевик», який якраз належить ФДМ. Тільки от Сенниченко віддав наказ оцінити цю будівлю у кілька разів дорожче. Так щоб місто просто не могло собі дозволити викупити її для знесення. Більше того, у напівзруйнованому від часу цехові знаходяться напівлегальні секонд-хенди, власники яких занесли голові Фонду чималі гроші. То ж від зриву проекту програло лише місто, а бізнес, який завозить тони речей під виглядом гуманітарної допомоги, Сенниченко та «Слуги народу» отримали лише бонуси.
Центренерго та держобленерго
Можна без перебільшення стверджувати, що робота Фонду державного майна наприкінці 2019-го року та до цього часу фактично була зосереджена на тому, щоб зруйнувати роботу всіх державних компаній, які займаються генерацією електроенергії. Усі інші проекти незаконного заробітку були для Сенниченка лише додатковими та другорядними. Схематоз, який він налагодив у тих обленерго, на котрі накинули оком олігархи Коломойський та його бізнес-партнер Віктор Медведчук, є насправді значущим для України. Дніпровський олігарх та кум Путіна захопили контроль над «Центренерго» ще до призначення Сенниченка. Але, вже при ньому, коли у ситуацію включився Гончарук, який змінив керівництво компанією, прем’єра швиденько зняли з посади не без особистого втручання президента. А вже після того, як апеляційний суд заборонив Фонду призначати виконуючого обов’язки голови правління «Центренерго», Сенниченко одразу заявив про перехід «великої приватизації» до «сплячого режиму». Насправді це означає, що ПАТ віддали Коломойському до повного її банкрутства, а на аукціон виставлять лише нікому не цікаве за документами підприємство. При цьому сам керівник ФДМ без тіні сорому каже, що наразі «Центренерго» коштує мінус 1,4 мільярди доларів. Тобто замість того, щоб робити його прибутковим та привабливим для інвесторів, він демонструє повну бездіяльність, завдає цим величезної шкоди державі та навіть не приховує цього.
Що ж стосується обленерго, то їх Фонд доводить до банкрутства за іншими схемами – разом зі своїм заступником Сергієм Ігнатовським Сенниченко призначає у наглядові ради своїх поплічників. Наприклад, саме таким чином у квітні цього року було фактично віджате у держави «Миколаївобленерго», коли члени наглядової ради призначили Сергія Кугатова виконуючим обов’язки підприємства. Звісно, без будь-якого конкурсу, який потрібно провести за законом. Цікаво, що нотаріус зареєстрував таке рішення зранку 9 числа, а безпосередньо засідання проходило вдень.
При цьому у наглядовій раді були у більшості робітники Фонду держмайна, двоє з яких – Андрій Сачівко та Сергій Ігнатовський – є членами конкурсної комісії ФДМ з відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки.
Приблизно за такою схемою під фактичне управління Сенниченка перейшли «Черкасиобленерго», «Харківобленерго», «Запоріжжяобленерго», «Хмельницькийобленерго» та інші підприємства.
Прискорення приватизації
5 липня на засіданні Національної ради реформ при президенті Зеленському керівник Фонду представляв нову концепцію реформи приватизації, під час якої чиновник наголосив на тому, що процес треба пришвидшувати. При цьому аргументував він необхідність таких дій тим, що наразі в Україні налічується 720 збиткових підприємств. При цьому більшість інших, треба зазначити, доведені до надто умовної «прибутковості» та показують лише кілька десятків гривень профіту при багатомільйонних доходах.
Тобто, за версією голови Фонду, Україні треба не побороти корупційні схеми, які б дали змогу продати компанії за їхню реальну вартість, а просто здати їх за безцінь якомога швидше. При цьому Сенниченко навіть хоче закріпити таку злочинну норму у законі. Мовляв, якщо підприємство має боргів більше ніж його оціночна вартість або використовується неефективно, треба одразу ж відправляти його на приватизацію. Через такі формулювання, а також масштабні фінансові махінації у руках приватного бізнесу фактично може опинитися будь-яка компанія. Наприклад можна взяти готель «Дніпро» у самому серці столиці, який може піти з молотка вже 15 липня. При цьому його вартість замість запланованих 250 мільйонів знизили до 81, хоча навіть перша сума взагалі не відповідає дійсності.
Прибуток готелю, який провели по документах, – 100 тисяч гривень на рік, хоча доходи його сягають більше 60 мільйонів. Куди діваються 59 мільйонів 900 тисяч, окрім зарплатні працівників, сплати комунальних послуг та безпосередньо витрат на утримання об’єкту, залишається лише здогадуватися. Втім, не треба бути експертом, щоб стверджувати, що ці гроші крадуть, а вартість готелю просто занизили для уникнення проведення його по процедурі великої приватизації, коли підприємство не можна продати менше, аніж коштують всі його активи.
